Друга вища освіта: питання престижу, мода чи сувора необхідність?
Слова «друга вища освіта» стали частіше чутися з екранів телевізорів, миготіти в паперовій та он-лайн пресі років 10-15 тому. Але чи потрібно це вчорашньому студентові? Чи потрібно друга вища освіта працівнику, який успішно справляється з усіма завданнями, що ставить йому керівництво? Чи не є бажання багатьох отримати другу вищу освіту лише модою або це — необхідність?
Як сказав один з героїв фільму «Олігарх»: «Я — директор автотранспортного підприємства в Тбілісі. І мені незручно, начальник такого підприємства, такий солідний чоловік — і без дисертації », – обґрунтовуючи необхідність купити кандидатську дисертацію.
Може і з другою вищою так? Так, воно платна і сума, яку доведеться заплатити за рік навчання, часом досить солідна.
На перший погляд може здатися, що справа в престижі, але це далеко не так!
Якщо друга вища тільки питання моди і престижу, бажання виглядати солідніше, то його спокійнісінько можна купити (точніше, не його, а диплом). Само собою, знань це не додасть, та й відсутність за плечима реально отриманого другої освіти миттю розкриється після прийому на профільну роботу через відсутність знань, та й перевірити легітимність диплома не складає труднощів.
Післядипломна освіта або Дарвін мав рацію
«З усіх видів виживають не найсильніші і не найрозумніші, а ті, хто найкраще пристосовується до змін» (Чарльз Дарвін «Походження видів», Лондон 1859)
Для людини засобом пристосування завжди був мозок і, звичайно, здатність вчитися, отримувати знання. Змінилися кадрові умови прийому на роботу — давайте до них пристосуємось. Змінився характер роботи з незалежних від нас причин — давайте навчимося справлятися з новими завданнями і вимогами.
Зрозуміло, досвід і бажання дізнаватися щось нове, стежити за новими тенденціями, методами роботи і т.д. в сфері, де працює конкретна людина, якийсь час допоможуть йому залишатися професіоналом. Але чи не занадто довго: розширення обов’язків, зміна роботи — все це змушує нас розриватися між власне роботою і отриманням нових знань, безсистемних, неорганізованих.
Ось тут-то і з’являється рятувальний круг у вигляді другої вищої освіти. Дійсно, оплачувана відпустка (на неї має право будь-який, хто вирушає в вищу школу за новими знаннями), інтенсивна програма навчання — через рік-два Ви стаєте дипломованим фахівцем в абсолютно новій колись для себе області.
Треба сказати, що післядипломна освіта є повноцінною (на відміну від курсів). Весь необхідний обсяг спеціалізованих знань, весь арсенал навичок (включаючи навіть практику) другу вищу забезпечує. Іншими словами, і перший, і другий дипломи в плані якості отриманих знань рівноправні. Отримана під керівництвом викладачів друга вища освіту значно підвищує рівень адаптивності на ринку праці — тобто широту професійних навичок і знань.
Друга вища освіта та кар’єра
Класичний випадок — Ви керівник підприємства або є перспектива їм стати, професійні знання і багатий багаторічний досвід є, але диплом вузькопрофесійний, а по знову введеним кадровим вимогам у Вас має бути управлінська освіта менеджера. Тобто без другого диплома шансів залишитися керівником (або стати їм) різко знижуються.
В результаті Ваш колишній підлеглий, можливо не маючи досвіду, але з дипломом, відповідним до вимог, стає Вашим начальником …
У свою чергу для молодого фахівця, що має крім диплома за основним фахом диплом менеджера або економіста, завжди є шанс практично вертикального кар’єрного росту.
Друга вища освіта та наука
Більшість відкриттів, зроблених за останні 40-50 років — міждисциплінарні, тобто були б неможливі в рамках, наприклад, тільки фізики або тільки хімії. Іншими словами, навіть в науці без другої вищої освіти складно розраховувати на успіх — а значить і на чисто побутове добробут.
Присвятивши себе науці, складно зробити відкриття, володіючи нехай і повноцінними знаннями, але лише в рамках своєї спеціальності.
Резюме:
Отримання другої вищої освіти — це не питання престижу, слідування моді, це-необхідність. Серйозне підвищення шансів отримати хорошу роботу на ринку праці, розширення кругозору і збільшення арсеналу професійних навичок — до цього повинен прагнути будь-який фахівець та й просто людина — Людина з великої літери.